All this I own because of my mom

in Team Ukraine10 months ago

160787725_10159396952077268_144987156774048816_n.jpg

UA:
Жодного разу не ділився ні з ким фотками кактусів і інших рослин із своєї квартири. А їх там досить багато. Ось, наприклад, мамілярія, котрій близько 30 років - з’явилась у нас ще в оселі раннього дитинства, на Березняках. А ось різдвяник - я взагалі не пам'ятаю, звідки й коли з'явився.

Маленьким я виявляв зацікавлення до живої природи, ще у нас був хом’ячок, акваріумні рибки і коти.

Дбайливого доглядальника з мене не вийшло, і всім цим переважно займалась мама. А я, поки виростав, чомусь збайдужів до життя, котре за межами мого гіпертрофованого его. Коти все ще займали якусь частинку серця, але коли остання кішка, Дуся, померла, проживши в нас 14 років, більше тваринки в квартирі не поселялись.

А рослини все ще були. Я періодично забував їх поливати, фіалки сохли, а фікус я взимку випадково заморозив на балконі.

Коли ми з мамою почали жити майже окремо, я в квартирі, мама в дачному будиночку, вона виростила ще багато різних квітів на городі (ну а що там ще вирощувати, ідея картоплярництва дискредитувала себе в нашій сім’ї на початку 90х).

А в квартирі вижили лише найстійкіші. Кактуси, різдвяник, каланхое і алое, кілька фіалок і декоративна троянда. Коли мама приїжджала, вона намагалась мені нагадувати, щоб я вчасно їх поливав, обприскувала листочки, вдобрювала їх (поза всіма своїми іншими клопотами).

Коли я подорожував по кілька місяців, квіти поливала також мама.

А я не цінував все це, що мав, ображав маму своєю байдужістю, ось тією історією із замерзлим на балконі фікусом майже довів її до сліз. Вибачався, хоч і не усвідомлював, а що тут такого серйозного, ну, просто випадковість, за вазоном з квіткою не доглянув, я ж не навмисне. Якби ж ці всі моменти можна було повернути назад, щоб прожити інакше. Був би чутливішим до життя загалом і до мами та всього, що вона мені створювала.

Дякую всім, хто відгукнувся на заклик допомоги з попереднього посту. Здається, зараз я ціную все, чим люди намагаються мені допомогти (не лише знайомі, але й незнайомі). Проводжу зараз весь час з мамою, вона приймає знеболювальні, апетит має, сподіваюсь, що стан здоров’я зможе хоч трішки покращитись.

Все, що потрібно буде (окрім грошей, за реквізитами в попередньому пості) найближчим часом, я не зовсім поки уявляю, писатиму, відповім всім, хто щось пропонував, може, створю якийсь список побутових речей, котрі були б потрібні. Дякую, друзі.

EN:
I never shared photos of cacti and other plants from my apartment. But there are quite a lot of them. For example, mamillaria, which is about 30 years old, appeared in my early childhood. Next one: Schlumbergera - I do not remember where and when it appeared in our flat.

As a child, I was interested in wildlife, we also had a hamster, aquarium fish and cats.

I didn't become a good caregiver, and my mother mostly took care of all that by herself. And I, while growing up, for some reason became ignorant to a life that is beyond my hypertrophied ego. Cats still occupied some part of the heart, but when the last cat, Dusya, died after living with us for 14 years, no more animals settled in the apartment.

And the plants still remains. I periodically forgot to water them, violets dried up, and I accidentally froze ficus on the balcony in winter. When my mom and I started living separately, I was in an apartment, my mother was in a country house, she grew many different flowers in the garden (well, what else to grow there, the idea of ​​potato growing discredited itself in our family in the early 90s).

And only the most resilient plants survived in my apartment. Cacti, Schlumbergera, Kalanchoe and Aloe, a few violets and a decorative rose. When my mom visited me, she tried to remind me to water them in time, spray the leaves, fertilize them (beyond all her other worries).

When I traveled for several months, my mom also watered the flowers.

And I did not appreciate all that I had, I insulted my mother with my indifference, that story with the ficus frozen on the balcony almost brought her to tears. I apologized, although I didn't realize it, why so serious, "well, just a coincidence, I didn't take care of the flowerpot, I didn't do it on bad purpose". If only all these moments could be turned back to live differently. I would be more sensitive to life in general and to my mother and everything she created for me.

Thank you to everyone who responded to the call for help from the previous post. It seems that now I appreciate everything that people try to help me (not only acquaintances, but also strangers). I spend all my time with my mother now, she takes painkillers, she has an appetite, I hope that her health will be able to improve at least a little.

All that will be neededin the near future, I do not quite imagine, I will write, answer all those who offered something, maybe create a list of household items that would be needed. Thank you friends.
160830404_10159396952297268_3969283951653795671_n.jpg