Дитячий садок.

in Team Ukraine15 days ago

Ні з часів мого дитинства ні в моїх дітей відносини з цим закладом не складалися.

Я пішла в садок в 4 рочки і ходила до 7 років, він знаходився дуже далеко і я його не любила від слова зовсім.

Якщо дуже покопаться в пам'яті, то пару гпрних моментів може і згадаю, а загальне враження негативне.

Старшого сина ми записали у садочок в 2 роки. Я тоді мала народити вже другу дитину і мені здавалася це правильним рішенням.

Але перший рік ми майже не ходили - він дуже сумував, я нервувала і на практиці маючи грудне дитя заводити та забирати старшого ще той треш.

Бувало таке, що я везло коляску, на руках несла старшого і обидва плакали.

image.png

Середнього сина ми спробували віддати в садок в 3 роки, я не виходила з групи, доки він сам мені не дозволить, і все начебто налагоджувалось, але ж прийшов карантин 2020, потім літо, коли друзі у дворі вже з ранку чекають з водяними пістолетами.

Пішли ми у вересні, а там нові правила-батьки перед дверима відають діток і Па-Па.

Такий порядок не влаштував сина, він годину витримав(правдівіше буде сказати його витримали), і після того він категорично не хоче туди ходити.

А я не змушую.

Зараз вже прийшло запрошення і для наймолодшого, але я вже знаю, що поки що я навіть не буду витрачати на це час і ресурс.

Горезвісна соціалізація. Вони відвідують секції, мають друзів. На мою думку вистачає соціальної складової.

Для мене зараз садок-це на випадок зовсім безвихідної ситуації або ж добровільної згоди дітей.

Заради Справедливості відмічу, що останній рік у садочку старшому подобалось, він знайшов собі друга, якого досі згадує з теплотою.

Тому я розмовляю з ними, Розказую переваги, навіть трохи питаючись перетягнути їх на сторону садочка, роблю все, але не змушую.

Все по-любові
🤍