Як чумаки по сіль ходили. Частина 4. Закони чумацької справи.

in Team Ukraine2 months ago

Протягом століть існування чумацького промислу, серед чумаків формувались власні звичаї і традиції, які в цьому середовищі називались законами.
Кожна дія чумака, від підготовчих робіт до пересування дорогами регламентувалась законами, яких всі чумаки суворо дотримувались. Це були так звані "неписані закони" що передавались із покоління в покоління, але дотримувались всіма без сумнівів і суперечок.
Дотримання цих законів вимагало товариське середовище, в якому кожен чумак мав свого товариша - найближчу людину на яку міг покластися в усьому. Така близькість оспівана в багатьох чумацьких піснях: "товаришу - рідний батько", "не покине лиш товариш один" та ін. Зрада товариша вважалася одним з найганебніших проступків, що може бути.
Чумак, що порушив закон, або вчинив дії проти совісті та товаришів, був приречений на самотність та вигнання. Вчинивши лише один проступок, чумак вже не міг знайти валки, яка б його прийняла до себе. А це означало втратити право бути чумаком з можливістю далі заробляти цим промислом.
Завдячуючи такій згуртованості товариства, чумакам вдавалось невеликими ватагами давати гідну відсіч розбійникам, які промишляли грабунками чумацьких обозів. В одній з чумацьких пісень оспівується випадок, коли невелика валка всього з 10 чумаків не лише відбилася від 50 нападників, а навіть "зв'язала" їх та повезла в місто Полтаву, отримавши винагороду від чумацької артілі.
Законами заборонялось кидати товариша в біді, навіть якщо це загрожувало життю обох. В дорозі траплялися випадки хвороб чи смерті чумаків. Товариші піклувалися про хворих, брали на себе їхні робочі обов'язки, а в разі смерті, влаштовували урочисті поховання з музикою та почестями на зразок військових.

1629796095-82015010905065425.jpg

Sort:  

Можливо щось подібне існує тепер серед дальнобійників? Цікаво))